вівторок, 6 грудня 2016 р.

КОНСТРУКТИВНИЙ стиль управління

КОНСТРУКТИВНИЙ СТИЛЬ УПРАВЛІННЯ
- це стиль, основним принципом якого є досягнення ефективності виробництва за рахунок таких факторів як професіоналізм співробітників, оптимальне використання продуктивних технологій та ресурсів: матеріально-технічних, фінансових, енергетичних та людських. На перший план в оцінці підлеглого виходять його ділові якості: здатність правильно поставити завдання, координувати її виконання у процесі виробництва та забезпечувати відповідність товару технічним умовам та стандартам, у тому числі якості.
КОНСТРУКТИВНИЙ стиль управління найбільш ефективний в організаціях типу, що конкурує. У конкуруючій організації, в якій є своя корпоративна культура - сукупність етичних норм, принципів та цінностей, якими повинні керуватися члени організації, повага до особистості керівника та визнання індивідуальних здібностей кожного, особисте
стимулювання, неявний контроль; постійне підвищення кваліфікації. Тут існує принцип прийняття рішення щодо старшинства, коли відстоювання своєї думки індивідом або окремою групою, як правило, закінчується поразкою. Рішення приймаються керівником або шляхом голосування під час нарад, а обрання керівництва – шляхом проведення демократичних виборів головних керівників чи колективних органів управління (рад директорів, президій тощо), що є суто кон'юнктурним заходом.

Такий стиль управління зберігає орієнтацію загальноприйняті норми й те водночас дозволяють і навіть заохочує індивідуальне творчість і діяльність, якщо де вони виходять певні рамки. Ієрархія є, але не акцентується. Повсюдно ініціюється та заохочується особиста та групова конкуренція. До порушників норм частіше застосовуються санкції, що базуються більше на морально-етичному впливі, а не формально-логічному, характерному для директивного стилю управління. Велике значення надається організаційній атрибутиці та символам, корпоративним принципам та навчально-виховним методам.

Цей стиль управління передбачає вміння узгоджувати дії своїх підлеглих з більшості напрямів та демонструвати особисту зацікавленість результатами їхньої діяльності та умовами їхньої роботи як основою результативності. Останній чинник передбачає прояв такої якості як патерналізм, найбільш виражений у процвітаючих японських корпораціях, де працівники почуваються членами однієї спільної сім'ї. Почуття причетності створює додаткові потужні мотиви до максимальної віддачі людиною своїх фізичних та інтелектуальних сил робочому місці.

Вразливим місцем керівника з таким стилем управління є необхідність поєднувати у своїй роботі два досить суперечливі фактори: дотримання традицій організації, з одного боку, та внесення змін до організаційної діяльності у відповідь на впливи зовнішнього середовища (економічні, політичні, соціальні), з іншого боку. Завоювання керівником ухвалення його думки більшістю може штовхати його на популістські заяви чи рішення.

Цей стиль управління ефективний у таких організаціях конкуруючого типу як: політичні партії та рухи, приватнопідприємницькі структури, різні корпорації та фірми, спортивні організації та команди, комерційні банки, акціонерні товариства та кооперативи, а також: служби сервісу тощо.