ДЕЛЕГУЮЧИЙ СТИЛЬ УПРАВЛІННЯ - це стиль, що передбачає передачу більшості управлінських функцій керівникам нижніх рівнів управління. Делегування будується на засадах довіри та визнання за підлеглими достатнього професійного рівня, щоб вирішити поставлені перед ними завдання. Підлеглим надається можливість самостійного прийняття рішення та використання індивідуальної творчості в роботі. Керівник виступає у ролі креативного менеджера, здатного по-новому подивитися на проблему та запропонувати альтернативний варіант її вирішення. Він противник будь-яких штампів, кліше та стереотипів. Нові ідеї у нього можуть виникати не лише на базі накопиченого досвіду та отриманої інформації, а й на інтуїтивному баченні нових перспектив та можливостей.
Найкраще застосовувати ДЕЛЕГУЮЧИЙ стиль управління для оптимізації діяльності організації ІНДИВІДУАЛІСТСЬКОГО типу.
Цей тип організації характеризується такими якостями як індивідуальна творчість, неформальність у взаємодіях та самодостатність поведінки. Основою діяльності індивідуалістичної організації є протиріччя з офіційними чи формальними нормами, установками, цінностями. Тому стан опозиції – скоріше норма, ніж аномалія для неї. В умовах реальної демократії індивідуалістські організації втрачають підстави для опозиційності з більшості локальних внутрішніх проблем. І тоді їхня увага більше зосереджується на глобальних зовнішніх проблемах: екологічних, порушення прав людини в інших країнах, культурних, релігійних тощо.
Для делегуючого стилю управління характерні такі якості, як демократичність, відкритість, толерантність. Тут не головне: єдність думок, стратегія та тактика. Кожен член організації діє на власний розсуд. Управлінські зв'язки переважно горизонтальні. Колективні обговорення мають на меті не стільки вироблення вказівок та санкцій, скільки висування ідей, концепцій та рекомендацій неформального характеру.
Диференціація (поділ, розчленування соціального цілого на частини та еволюція від простого до складного, в даному контексті роз'єднаність, автономність) у процесі спільної діяльності веде до появи відмінностей в інтересах, цінностях та нормах поведінки, соціальних ролях та стилі життя. У прояві таких відмінностей є й позитивні та негативні сторони.
Позитивна сторона такого стилю управління полягає в орієнтації на різноманіття форм індивідуальної творчої діяльності, повного розкриття творчого потенціалу кожного члена організації.
Негативна сторона такого стилю управління полягає у переважанні суб'єктивних факторів в управлінні такими організаціями над об'єктивними, недостатньою консолідацією її членів, самодостатністю окремих груп та індивідів, аморфністю організаційної структури. Названі якості призводять до недовговічності таких організацій.
До організацій, де ефективний цей стиль управління, відносяться такі, яким нормування протипоказано через специфіку самого процесу творчості, що виражається в нетотожності індивіда його організаційної функції. Це різноманітні творчі спілки: письменників, художників, композиторів, кінематографістів, журналістів; об'єднання за інтересами та аматорські клуби і т.д.
